Голодомор

Розкуркулена сім'я біля будинку в селі Червоноармійського району Донецької області, 1930 рік.[3]

У 1928 році керівництво Радянського Союзу розпочало колективізацію. Цей процес передбачав, що індивідуальні приватні сільські господарства повинні були бути об’єднані в колективні господарства вже не приватної, а державної форми власності. Ясна річ, що такі дії з боку влади не отримали широкої підтримки в суспільстві.

Кожному селянину нараховувалась певна кількість трудоднів, які треба було відробляти у новостворених колгоспах, винагороджувалася праця натуральним продуктом. Однак, плата за трудодні були настільки мізерними, що позбавляли селянина можливість прохарчувати себе і свою родину.

Тому селяни не бажали вступати в колгоспи й чинили запеклий опір. Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації. Як наслідок у 1932-1933 роках відбулася конфіскація урожаю зернових та інших продуктів харчування у селян. Такі дії спровокували мільйонні голодні смерті по всій країні. Ці події увійшли в історію під назвою Голодомор.

Ще на початку жнив 1932 року розпочалися масові реквізиції зерна, пограбування як колгоспників, так і одноосібників. Усе збіжжя як одержане, так і вирощене на присадибній ділянці, підлягало хлібозаготівлям. Архівні документи засвідчують, що наприкінці 1932 - на початку лютого 1933 року голод охопив всю територію Поділля.

Голодомор на Липовеччині

Не було села, в якому б щоденно не з’являлись все нові й нові випадки опухання від голоду і смерті людей.

З доповідної записки відповідального секретаря оздоровчої комісії Вінницької обласної Гуревича у Вінницький обком партії про голодування населення від 17 травня 1933 року значиться: «на 15 травня зареєстровано 8 985 випадків смертності по області (за даними 10 районів). Найбільшу кількість смертей дають наступні райони: Станіславчікскій - 2000, Липовецький - 1659, Махновський - 1280, Іллінецький - 1238, Немирівський - 1080 чоловік» [1].

Kоротка хронологія подій:

  • 1929-31 роки - Липовецький район першим в області закінчив суцільну колективізацію.
    Джерело: Harvard Ukraininan Research Institute [4].
  • 1 лютого -1 червня 1932 року – на Липовеччині від недоїдання здохло 1245 коней.
  • Березень 1932 року – в Старій Прилуці розвісили листівки із закликом до «голодного походу».
  • 13 червня 1932 року – зафіксовано першу смерть від голоду (середняка Вдовиченка у Зозові).
  • 21 червня 1932 року – в рішенні бюро ЦК КП(б)У про допомогу районам, які зазнали «продовольчих труднощів», фігурує Липовецький район.
  • Липень 1932 року – зафіксовано масові крадіжки незрілого хліба з полів та масові випадки голоду в Росоші, Зозові, Зозівці, Ротмистрівці, Війтівцях;
  • Серпень 1932 року - Липовецькому району надана допомога (з припущенням, що голодує щонайменше 50 відсотків людей); план хлібозаготівель визнано таким, який не можна реалізувати;
  • Жовтень 1932 року – план з хлібозаготівель виконано лише на 7%.
  • 10 листопада 1932 року – план з хлібозаготівель виконано на 43%, передостаннє місце в області;
  • Хмільницький, Піщанський і Липовецький райони занесені на «чорну дошку», з них вивезено весь крам;
  • Штаби з хлібозаготівлі лютують, вони вигрібають останнє збіжжя та жорстко карають тих, хто здійснює спротив (100 сімей з Турбова вивезли в поле під чисте небо, в Брицькому боржників тримали в льоху).
  • Січень 1933 року - зафіксовані нові смерті;
  • Лютий 1933 року – Липовецький район зайняв друге місце щодо смертності в області; в районі розпочалось людоїдство;
  • Березень 1933 року – на обласній партконференції прозвучав виступ про масовий голод в Росоші;
  • Квітень 1933 року – за даними ГПУ на початок місяця масово голодує 11 сіл, а на кінець – 27 сіл району з населенням 24 195 чоловік;
  • Травень 1933 року – Липовецький район віднесений до першої групи недоїдання в області;
  • Червень 1933 року – скарга з Вінницького району, що «люди з Липовецького району різали і їли людей в Сосонці»;
  • 1934 рік – в Липовецькому районі проживає 74 тисяч чоловік.

До кривавих подій Голодомору, початок 1932 року, в Липовецькому районі проживало 105 тисяч чоловік. Відтак легко вирахувати число загиблих всього за один рік голоду – це 30 тисяч людей [2].


Бібліографія

  1. Електронний ресурс:​ Голод та голодомор на Поділі. Збірник документів та матеріалів
  2. Електронний ресурс: http://lypovec-osvita.gov.ua/upload/files/01/buklet.pdf
  3. Електронний ресурс: https://hromadske.radio/podcasts/mystoryshots/86-rokiv-tomu-5-travnya-poklaly-pochatok-golodomoru-istoriya-svidka-tragediyi-video
  4. Електронний ресурс: https://vinnytsianews.com/chto-rasskazali-zhivye-svideteli-o-golodomore-30-h-godov-na-vinnichchine/