Збереження Пам'яти
Зникають покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства - Голокост. Поволі відходить страх… Пам’ять поступово заспокоюється. Натомість виникає переживання, що невдовзі все це стане історією, тобто перестане бути безпрецендентним актом знищення мільйонів невинних людей. Чим далі від нас події єврейської Катастрофи, тим більше мужності потрібно, щоб пам’ятати про загибель 6 мільйонів євреїв. Ми маємо зробити все, щоб молоде покоління не забувало про ці страшні сторінки людства, щоб діти ніколи не стали жертвами, катами чи байдужими спостерігачами. Для збереження пам'яті про ці жахливі події в багатьох країнах проводять навчальні заходи, мітенги пам'яті, відкривають музеї та меморіали. Багато послідовників девізу #neverAgain ("ніколи знову") приймають участь у заходах пам'яті, аби переконатися у тому, що робиться все можливе для того, щоб гарантувати, що події Голокосту ніколи не повторяться ані з євреями, ані з представниками будь-якої іншої національності.
Збереження пам'яті у Липовці
З 2017 року школа приймає активну участь в проєкті "Захистимо пам'ять", якій має на меті облаштування масових поховань євреїв розстріляних в період німецької окупації 1941 - 44 років на теренах сучасної України, а також створення поруч з ними місць пам'яті та інформації для того, щоб зберегти пам'ять про жертв для сьогодення та майбутнього. В рамках проєкту було створено виставкові банери "Єврейське обличчя Липовця", "Голокост в Липовці" "Карта-схема місць масових розстрілів на Липовеччині", щоб ознайомити учнів з особливостями та роллю єврейського населення в історії міста; формувати позитивне ставлення до етнічних меншин; допомогти учням зрозуміти що таке історична пам'ять, моральна відповідальність, людяність та жертовність. Також було створено буклет про Героя Радянського Союзу Аврама Зіндельса (учня школи) і видано брошуру "Липовецький шлях – вічних мандрівників". В вересні 2019 року в рамках проєкту було відкрито меморіал на одному з місць масових розстрілів євреїв. В школі з 2018 року вивчається предмет "Історія Голокосту".
Усвідомлення світовою спільнотою суспільної небезпеки таких діянь спричинило засудження лідерів нацистської держави на Нюрнберзькому процесі й прийняття Генеральною Асамблеєю ООН 9 липня 1948 року Конвенції «Про запобігання та покарання злочину геноциду», яка надала поняття геноциду як міжнародного злочину та визначила принципи і підстави кримінальної відповідальності за його вчинення. У статті 2 Конвенції сказано: геноцид – це «дії, що спрямовані на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої шляхом убивства членів групи; завдання серйозної тілесної або психічної шкоди членам групи; навмисне створення групі життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; застосування дій, спрямованих на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; примусове переміщення дітей однієї групи в іншу». Таке трактування відносить геноцид до найбільш небезпечних злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Конвенцію підписали й ратифікували або приєдналися до неї 140 держав, серед них і Україна [1].
Утім, з часу прийняття Конвенції в 1948 році було зафіксовано понад півсотні злочинів, які підлягають під визначення геноцид. Тож у липні 2002 року почав діяти Міжнародний кримінальний суд, який уповноважений здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, які вчинили геноцид. Однак для викорінення найменших проявів геноциду роботи лише судових органів й правозахисних організацій недостатньо. Проблему буде вирішено лише в тому випадку, якщо кожен з нас ніколи не допускатиме негідних вчинків щодо представників іншого народу, а виявлятиме розуміння і повагу до них та їх традицій. Для досягнення цієї мети велике значення має виховна робота. Тож сьогодні для протидії проявам геноциду потрібні колективні зусилля не тільки демократичних держав, але й усіх народів і громадських організацій.