Початок ХХ ст

Фото з архіву Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного [2].

У 1900-х роках, у Липовці та передмістях (Березівці, Замчиську, Скакунці, Гайсині) проживало 11 207 людей. Тут діяли три церкви, костел, синагога та три єврейських молитовних будинки. Були також у повіті і освітні заклади: двокласна і комерційна школи (1910 рік) та гімназія. Працювала бібліотека, клуб, два готелі, пошта та лікарня на 30 ліжок.

А ще початок ХХ століття ознаменувався для Липовця розбудовую телефонної станції, на цей час вона обслуговувала 22 телефонні номери, з яких 8 належали жителям міста, а решта – жителям повіту.

Напередодні Першої світової війни, у 1913 році, в Липовці та околицях проживало вже 13 108 осіб. В цей період активно розвивається промисловість та формуються масштабні плани на розбудову міста. Так, Д. Данерман отримав дозвіл на проведення робіт з електрифікації Липовця, а Я. Коботянський і Н. Бугаєвський – на будівництво кінотеатру. Крім того, було прокладено залізну дорогу до станції Козятин-Христинівка. Однак скоро у спокійне і планомірне життя липовчан увірвалася Перша світова.

Після Першої світової війни...

Сповненим подій видався 1917 рік. Процес демократизації у Липовецькому повіті очолив, обраний Головою повітової земської управи, член Центральної Ради Василь Химерик. 22 жовтня 1917 відбувся установчий з'їзд вільного козацтва Липовеччини. Сформувалася народна міліція начолі з М. Косаковським.

У тому ж таки 1917 році, 23 березня, була заснована газета «Липовецькі вісті», яка стала фактично першим районним виданням у Вінницькій області. А вже за два роки почав діяти і перший в області військовий комісаріат. У 1921 році запрацювала Липовецька єпископська кафедра.

У 1923 році сформовано Липовецький район, який в різні роки охоплював Турбівський, Прилуцький, Вахнівській, частково Плисківський, Іллінецький, Оратівський райони. А з 1925 року Липовець офіційно набув статусу селища міського типу Вінницького округу.

В цей час влада починає активно займатися індустріалізацією, а також формуванням колгоспів. Так, у 20-30-х роках в районі створено три машинно-тракторні станції (в Липовці, Вахнівці, Турбові).

В самому Липовці запрацювала механічна майстерня з чавуноливарним цехом, пивоварний завод, який до націоналізації належав Жорницьким. У майстерні нараховувалося 13 робітників, на пивоварному заводі - 19.

Селище живила струмом електростанція, однак її енергії вистачало тільки на освітлення центральної вулиці, установ і незначної частини квартир.

Сільське господарство...

Було створено споживчі товариства, а потім - кооперації сільгоспкредитів і товариства спільного ведення господарства. В 1921 році організувалася сільськогосподарська артіль «Прогрес» з 7-ма господарствами, восени 1923 року - артіль «Труд і хліб» у складі 11 господарств. Члени цих об'єднань спільно обробляли землю, допомагали один одному ву зборі врожаю та проведення інших сільськогосподарських робіт.

28-29 серпня 1923 року в Липовці відбулася повітова виставка сільськогосподарського виробництва, в якій взяли участь селекційна станція (зараз відділення Іллінецького радгосптехнікуму), агрошкола села Зозова, кооперація, а також 56 селянських господарства.

Щоб залучити селян до участі у виставці, були встановлені різноманітні винагороди: грошові або у вигляді сільськогосподарської техніки. На виставці селяни отримували консультації з питань землеустрою та колективізації, а бідні господарства отримували змогу придбати машини в розстрочку. За два дні виставку відвідало 15 тисяч осіб.

У 1924 році в Липовці відкрили кредитне товариство «Користь». Воно закуповувало сільськогосподарську продукцію, витісняючи приватних скупників. Суспільство мало бідняцький фонд.

Промисловість...

У 1931 році на базі ливарної механічної майстерні створили міжрайонну майстерню капітального ремонту сільгоспмашин, де працювало понад 100 осіб. Вони ремонтували тракторні і комбайнові двигуни, виготовляли запасні частини до жаток та інше.

У 1932 року в Липовці заснували промисловий, а через два роки - харчовий комбінати. Колишні ремісники об'єдналися в спеціалізовані кооперативні артілі. Реконструювали млин, який став давати близько 40 тонн борошна на добу, переобладнали комунальну електростанцію, хлібозавод. У селищі в цей час діяли промартілі ім. VIII з'їзду Рад і «Нове життя», а також хлібопекарня, харчовий комбінат.


Бібліографія
1. Електронний ресурс: http://beket.com.ua/vinnickaja/lipovec-2/
2. Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного