Nuremberg Laws - Law for the Protection of German Blood and German Honor, September 15, 1935
Події, які в світову історію ввійшли під назвою Голокост, самі євреї називають Шоа, що в перекладі означає «Катастрофа». І дійсно, масові вбивства євреїв стали катастрофою людяності настільки сильною, що бракує слів, аби її описати.
На момент початку Другою світової війни під владою нацистського режиму опинилося 9 млн євреїв, з них 6 млн було замордовано і жорстоко вбито. Себто 2/3 єврейського народу стали жертвами страшної ідеології нацистів. Лауреат Нобелівської премії письменник Еллі Візель так писав про Голокост: «Не всі жертви нацизму були євреями, але всі євреї були жертвами нацизму».
З якою ж метою нацисти вбивали євреїв? На це питання є проста відповідь: з метою тотального винищення. Гітлерівці хотіли від єврейського народу тільки одного: щоб кожен єврей загинув і нація припинила своє існування. Причини такого нелюдяного прагнення криються в нацистській ідеології, яка розділила людей на меншовартісних та людей вищого гатунку…
Група угорських євреїв, що прибула у табір смерті Аушвіц (Освєнцім), літо 1944 р. [5]
Ідея расової переваги, яка основувалася на тому, що одна раса є кращою за іншу, почала набирати популярності у ХХ столітті. В ті часи, зокрема, дуже популярною була Євгеніка.
Євгеніка (від давньогрецької εὐγενής - хорошого роду, знатний) – вчення про селекцію людства, а також про пошук шляхів покращення спадковості. Дана теорія була дуже популярною, а в деяких країнах навіть застосовувалася на практиці. Найбільшої популярності набула в Німеччині у 30-х рока ХХ століття, коли постулати Євгеніки тісно сплелися з ідеологією нацизму.
Націонал-соціалізму або нацизму – це гітлерівська ідеологія, сформована у 1919-1939 роках, яка стала панівною у Німеччині. Згідно цієї ідеології всі люди світу ділилися на різні раси, кожна з яких мала свої якості або ж позитивні, або негативні.
Химерну ідеологію нацистів сьогодні зрозуміти важко і все ж давайте проаналізуємо ієрархію рас за Адольфом Гітлером. Адже саме поділ людей і став першопричиною масових вбивств.
Отже, найвищий щабель займають арії. Арії або арійці – це чиста особлива раса, якій притаманні такі чесноти як мужність, гідність, відданість батьківщині, організованість, інтелект і високі творчі здібності.
Друге місце займають скандинави та англійці. На думку нацистів, представники цієї раси неодноразово змішувалися з іншими народами і дещо пошкодили свій генетичний код, тому вони поступаються аріям. Перелік меншовартісних націй продовжують французи та іспанці (у них трете місце), потім ідуть румуни та італійці. А далі – слов’яни (чехи, поляки, українці, росіяни, білоруси і так далі), передостаннє місце в переліку націй означало, що слов’яни люди найнижчого гатунку і їх чисельність треба сильно скоротити, а тих, хто виживе, слід зробити рабами.
І нарешті останню сходинку займають цигани та євреї. Нацисти вважали, що євреї, власне, і не люди, а так - генетичне сміття. Зизку з євреїв отримати ніякого не можна, вони навіть в рабів не годяться, тому слід просто знищити всіх! Провина євреїв полягала в тому, що вони заважають розвиватися іншим націям і є смертельними ворогами (Todfiend).
Німці дуже зорганізована нація, тому, розділивши нації на гатунки, нацисти почали планувати поетапне і впорядковане винищення євреїв. Цей процес отримав назву Голокост (від давньогрецького слова ὁλοκαύστος – «всеспалення»). Самі ж євреї називають події іншим терміном «Шоа» (від івритського שואה – «лихо, катастрофа»).
Знищення європейського єврейства відбувалося в кілька етапів:
1933-1939 роки - переслідування й утиски євреїв у Німеччині;
1939 – 1941 роки - депортація євреїв та їхня ізоляція в ґетто, початок масових розстрілів;
1941-1943 роки - масові розстріли й утворення таборів смерті;
1943-1945 роки - масове знищення євреїв у таборах смерті, марші смерті та спроба приховати докази злочинів.
Треба сказати, що знищення євреїв відбувалося поетапно не тільки через те, що німці фанатично віддані порядку. Думається, що є і інша причина. Оголосити євреїв не людьми і змусити всіх повірити в це за два-три дні неможливо. А от якщо поступово і по-троху дозволяти німецькому народу безчинства по відношенню до євреїв, то так можна врешті і до масових розстрілів справу довести. І тут треба наголосити: всі жахливі речі відбуваються поступово, з незначних, здавалося б кроків, які врешті породжують море крові.
Поступово крок за кроком нацистська Німеччина прямувала до своєї мети. У 1933 - 1939 роках нацисти добилися соціальної ізоляції, пограбування й витіснення євреїв з Німеччини.
Бойкот єврейських підприємців
У квітні 1933 року було оголошено економічний бойкот усіх єврейських підприємств. Під час бойкоту біля єврейських магазинів стояли нацистські пікетувальники з плакатами в руках: «Німці, захищайте себе. Нічого не купуйте в євреїв». У травні 1933 року на вулицях Берліна було влаштовано вогнище з книжок єврейських письменників. Спаленню підлягали також твори письменників, що суперечили нацистській ідеології, хоча їхні автори не були євреями. На очах у збудженого натовпу були кинуті у вогонь твори Гейне, Манна, Ремарка та інші шедеври літератури. Такого Європа не бачила від часів середньовіччя. З огляду на те, що відбувалося потім, слова великого німецького поета Генріха Гейне, єврея за походженням, чиї твори також палали в цьому вогнищі, сприймаються як пророцтво: «Той, хто починає зі спалення книг, може закінчити спаленням людей».
Ураження євреїв у правах
Кришталева ніч [6]
У вересні 1935 року в Нюрнберзі проходить VІІ з’їзд НСДАП (Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії). Учасниками з’їзду приймаються так звані Нюрнберзькі закони, згідно з якими євреям забороняється брати участь у будь-яких громадських заходах. «Закон про охорону арійської крові й німецької честі» встановлював заборону на шлюби між євреями й німцями, будь-які контакти між цими етнічними групами визнавалися злочинними. У громадських місцях відводилися спеціальні місця для євреїв. Пізніше нормативними актами закріплюються й інші обмеження: євреї зобов’язані мати спеціальні посвідчення, їм заборонено давати своїм дітям «німецькі» імена, а єврейським дітям заборонено тримати вдома цуценя або кошеня, кожному єврею приписується додавати до власного імені ще одне: чоловікам – Ізраїль, а жінкам - Сара, паспорти євреїв маркують літерою «J». Ці правові акти мали на меті створити психологічну прірву між німцями та євреями. Німців привчали думати про євреїв як про ворогів, що не гідні жити поруч з арійцями або знаходитися в їхньому товаристві.
Погроми: Кришталева ніч
Освенцим, 2014 [9]
У ніч з 9 на 10 листопада 1938 року по всій Німеччині прокотилася хвиля погромів. Приводом до цих подій став замах на радника німецького посольства у Франції, здійснений студентом-євреєм. Погроми були завчасно сплановані й добре організовані. За одну ніч було спалено більше 100 синагог Німеччини, розгромлено більш як 7,5 тис. підприємств, що належали євреям, зруйновано і пограбовано єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврея було вбито, декілька тисяч поранено, близько 30 тисяч відправлено до концтаборів. Ці події ввійшли в історію під назвою «Кришталева ніч», через те, що під час погромів було розбито багато скляних вітрин єврейських магазинів. Вершиною цинізму було звинувачення саме євреїв у тому, що сталося. На єврейську громаду Німеччини було накладено контрибуцію в 1 млрд. марок, вони мали також відшкодувати спричинені погромниками збитки підприємствам та житловим приміщенням. Єврейських дітей виганяли зі шкіл, а студентів – з вузів. Для євреїв запроваджено комендантську годину, їм заборонили займатися будь-якою господарською діяльністю.
На євреїв чинився постійний тиск з боку гестапо з метою примусити їх емігрувати, залишивши усе своє майно. У 1933 - 1936 роках близько чверті євреїв Німеччини покинули країну, переважна більшість інших готова була виїхати та саме в цей час. Усі держави, крім Домініканської республіки, яка готова була прийняти 100 тисяч євреїв, закрили для них свої кордони.[2] Тож їм залишалося лише сподівалися, що рано чи пізно все зміниться на краще. Пізніше ті, що пережили Голокост, дали таку оцінку цим сподіванням: «Песимісти вирушили у вигнання, а оптимісти – у газові камери».
Концтабори для євреїв
Для ведення винищувальної війни проти євреїв нацистами було застосовано два засоби: масові розстріли й масове умертвіння газом. Розстріли здійснювалися айнзатцгрупами, що існували при кожній армії, а масове винищення газом здійснювалося у таборах смерті, які розташовувалися на території Польщі. Майно єврейського населення мало бути вилучено на користь нових господарів світу.
Так поступово від ідеї на папері німці перейшли до цілком реальних масових безжальних убивств. Гітлерові знадобилося всього шість років задля того, аби переконати громадян Німеччині у тому, що вбивати – це правильно.
Українці та євреї — близькі, нерозлучні і навіть схожі народи. Трагедія єврейського народу в часи Другої світової війни знайшла свій відгук і в творчості видатних українських поетів, і письменників.
Українці та євреї — близькі, нерозлучні і навіть схожі народи. Трагедія єврейського народу в часи Другої світової війни знайшла свій відгук і в творчості видатних українських поетів і письменників.
Володимир СОСЮРА
«Бабин Яр»
Сюди водили їх і ставили підряд,
і чужоземна гавкала команда…
Розстрілювали їх «во славу фатерлянда»,
і падали вони, сестра і друг, і брат,
і падали вони: коханий і дружина,
і мати, й дитинча, бабуся й дід сумний,
без крику, мовчки всі… Свята їх смерть невинна,
як пам’ятник в віках, безсмертний, краю мій!
Їх тисячі лягло у Бабин Яр глибокий,
І трамбували їх у тім яру кати…
Топтали їх тіла… Ридали хмари: «Доки?..»
Схиляли злякані голівоньки цвіти,
І сльози капали з леліток їх криваві,
На землю стерзану, де йшли в останній раз,
Безсмертні смертники… І шепотіли трави:
«Вони пішли на смерть, бо так любили нас,
упали, як один, вони у тьму могили,
за те, що небо це і землю цю любили,
що вірними тобі, Україно, були!..»
[…]
сталось так, брати, як марили ми з вами,
Він знову вільний, наш золотоверхий рай,
Наш Київ дорогий!.. Я зрошую сльозами
холодні ті стежки, де вів нас ворог злий,
Брати мої святі і сестри кароокі!..
За вас ми вже мстимось і смерті смерть несем…
[…]
Ми знайдемо усіх, хто кров точив дитячу,
Хто бабиних ярів лишив страшні ряди,
Де й досі ще вітри над нами в тузі плачуть,
І плач той у віках не змовкне назавжди.
Сюди водили їх… В сльозах моє обличчя…
А Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть,
І попіл страдників у серці стука й кличе
Нас, іменем життя, попрати смертю смерть!
Павло ТИЧИНА
Єврейському народові
Народ єврейський! Славний! Не втішать
тебе я хочу. Кожен хай тут слуха :
в цей час, коли синам твоїм вмирать
прийшлося від фашистського обуха, –
я хочу силу, силу оспівать –
безсмертну, вічну силу твого духа!
[...]
Вона поборе! Правда вже встає!
І там, де греки, серби і хорвати,
виковується гнів. Вже виграє
сурма для помсти. Доки ж, доки ждати?
Чи мо хай душогуб усіх уб’є? –
Повстанцям час до битви вирушати.
Й повстанці йдуть, в стратегії своїй
то появляються, то в ліс зникають…
Кипи, наш гнів, грозою пломеній
за дике гетто у Європі! Знають
хай німчики, що є відплата : – Стій!
По всьому світу грози наростають…
І ми – під переблиски блискавиць,
під грім тих гроз народів – тяжкість грузу
з євреїв скинемо. Доволі ниць
лежати їм! Доволі мук і глузу
дурного Гітлера! Залізна міць
підниметься з Радянського Союзу!
Ми чуєм із Європи плач: Рахіль
за дітьми за своїми тужить, — мати
вбивається… Ах, сльози ці і біль
в віках обвинуваченням звучати
проти німоти будуть! Їй як сіль
в очах єврей. Ну, що на це сказати?
Народ єврейський! Славний! Не втішать
тебе я хочу. Кожен хай тут слуха :
В цей час, коли синам твоїм вмирать
прийшлося від фашистського обуха, —
я хочу силу, силу оспівать, –
безсмертну, вічну силу твого духа. 1943
Не бліднути, не скніти не здригатись -
- Стоять, як суд! Як войовник стоять!
Замало клятв, щоб ними присягатись,
Щоб проклинати – не стає проклять
Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтляві віти двох блідих осик.
Ні, це не тиша! Незгасимий крик,
Ста тисяч серць, предсмертний крик одчайний.
Сріблястий попіл спалених кісток.
Людського лоба тріснутий шматок.
Розпались яру здвигнуті укоси.
Позвуть із ями золотисті коси –
В землі не скрилось, тліном не взялось
Витке і ніжне золото волось.
Блищать на мокрій твані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів,
І дотліває, кинутий на бік,
Закровлений дитячий черевик.
Зарито в землю, втоптано у глину
Жахливий слід стотисячного тліну;
Слизький і жирний замісився глей
Розкришеними рештками людей.
Це тут ревіли вогнища багрові,
Це тут шкварчали нафти ручаї,
І в трупах жадно рилися палії,
Шукаючи скарбів на мертвякові.
Тяжкий, гнітучий і нестерпний дим
Підносився над моторошним яром.
Він дихав смертю, він душив кошмаром,
Вповзав в доми страховищем глухим.
Багрово – чорні полохи блукали
По занімілій від жаху землі,
Кривавили злим відблиском квартали,
Бруднили житель київських шпилі.
І бачив люд з своїх скорботних сховищ,
Як за вінцем кирилівських будов,
За тополями дальніми кладовищ
Горіла страшно їхня плоть і кров.
Могильний вітер з тих ярів повіяв –
Чад смертних вогнищ , тіл димучих згар
Дивився Київ гнівнолиций Київ,
Як в полум’ї метався Бабин Яр.
За пломінь цей не може буть покути,
За погар цей нема ще міри мсти.
Будь проклят той, хто звабиться забути!
Будь проклят той, хто скаже нам – « прости» !
1943
Бібліографія
Поза межами розуміння. Боголслови та філософи про Голокост. / За ред. Джона К. Рота і Майкла Беренбаума - Київ: Дух і Літера.ю 2001. - 435 с. .
Susua Virtual Museum (Dominican Republic) // http://www.sosuamuseum.org/private-museum-2/
Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. – 564 с., ил., карты. – рус. яз
*назва файлу: 31.15.09M(2001.96) – Records of the Ukrainian Exrtaordinary State Commission, 1943-1944. Меморіальний Архів музею Голокосту США, Вашингтон, округ Колумбія. Інформація про отримання: Purchased from the Derz︠h︡ avnyĭ arkhiv Poltavsʹkoï oblasti (Poltava Oblast Archives). Records created by the Ukrainian Extraordinary State Commission to Investigate German-Fascist crimes committed on Soviet territory, reviewed by Soviet security agencies and transferred to the Poltava Oblast Archives at an unknown date. The United States Holocaust Memorial Museum Archives received the collection via the United States Holocaust Memorial Museum Archives International Archives Project in June 2001.
,_april_2014,_photo_1.jpg){kind=link}