Список євреїв, пропущениx під час попереднього перепису,1800 р. [2]
Євреї з’явилися на території Вінниччини приблизно в ХV столітті. Це були переважно вихідці з Польщі - ремісники й торговці.
Після Другого поділу Речі Посполитої указом Катерини II від 1791 року була встановлена смуга осілості - територія де дозволялося селитися і торгувати євреям. У Російській імперії євреям заборонялося проживання за межами смуги осілості (за винятком купців першої гільдії, осіб з вищою освітою, рекрутів, які відслужили, ремісників, приписаних до ремісничих цехів, караїмів, бухарських євреїв). Площа території осілості складала 1 224 008 км² [1]. Волею долі місто Липовець опинилося як раз в межах смуги осілості.
«Єврейська громада в місті з’явилася у 1637 році. До 1765 року в Липовці проживали 258 євреїв. Кількість єврейського населення різко знизилася до 165 осіб у 1773 році, після останнього гайдамацького повстання, що відбулося за п’ять років до цього» [3].
У 1847 році населення єврейської громади в Липовці становило 1802 особи, враховуючи мешканців Липовця і кількох навколишніх сіл. Згідно з переписом населення Російської імперії, у 1897 році єврейське населення Липовця зросло до 4135 осіб . Отже, євреї становили 48% населення міста [3]. Липовець тих часів можна назвати класичним єврейським містечком.
Демографія Липовця. Примітка: жодних даних про загальну чисельність населення до 1897 року не було знайдено [3].
У 1896 році у Липовці діяли два борошномельних заводи, два тютюнових заводи, гуральня, цегляний завод, міське 2-класне чоловіче і жіноче училища, міська лікарня (з 5 лікарями), дві православні церкви, католицький костел, синагога і 6 єврейських молитовних шкіл [1].
Євреї, які мешкали у Липовці, зазнали принаймні двох погромів у 1919 року. Довоєнні й післявоєнні хвилі міграції та насильницькі дії революційного часу залишили глибокий слід на єврейському населенні України. Населення України загалом зросло на 36 відсотків між 1897 і 1926 рр., однак кількість євреїв, які проживали на території України, зменшилася на 5 відсотків
У 1939 році 1353 єврея Липовця складали 52,6% від загальної чисельності населення міста (без Скакунки, Березівки, Гайсина, Кам'янки, які тоді були окремими селами, а нині є мікрорайонами міста). Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року, в місто приїхало кілька єврейських біженців з Польщі.
Під час війни євреї Липовця, які встигли мобілізуватися, брали участь у військових діях в складі Червоної Армії. А майже всі євреї, які залишилися в окупованому місті, були вбиті під час Голокосту.
Після звільнення Липовця декілька євреїв повернулися у місто. Пізніше, в період еміграції, всі євреї роз’їхалися по різним країнам світу. Згідно, офіційних даних наразі у Липовці євреїв немає.
Заможні євреї здебільшого займалися підприємництвом. Прикладом такого підприємства був пивоварний завод, заснований Жорницьким. Купці-євреї нерідко надавали благодійну допомогу на потреби місцевої освіти, фінансували функціонування єврейської друкарні та сприяли роботі позичково-ощадного товариства для ремісників. Чимало майстерень з пошиву одягу та взуття, приватних перукарень у Липовці також належали євреям. Ремісництво і торгівля забезпечували роботою більшість євреїв, але чимало інших працювали як поденники. Добру славу мали земські лікарі – євреї.
У радянський період, в 1924 році, була створена єврейська сільськогосподарська комуна "Хліб і праця" поблизу Липовця; в кінці 1920-х вона стала колгоспом. В 1920-1930-х роках були створені ще два єврейських колгоспи. В середині 1920-х років була утворена селищна рада і єврейське профспілкове відділення.
У 1920-х і 1930-х багато молоді залишили Липовець і перебралися в великі міста в пошуках нових професійних можливостей. Ті, хто лишилися в маленьких містечках і селах, на зламі десятиріччя разом із сусідами-неєвреями переживали примусову колективізацію і голод.
Перед Першою світовою війною у Липовці діяла головна синагога й численні будинки релігійного навчання.У XIX столітті усі єврейські діти навчалися в релігійних школах - хедерах.
Про діяльність Талмуд-Тора в м.Липовець. Держархів Київської області [5]
Деякі хедери знаходилися в молитовних домах. Діти вивчали арифметику, ідиш та іврит, завчали тексти Тори й Талмуду. У місті було два єврейські професійні училища (в одному навчання було безкоштовним), 25 початкових шкіл для сімей, які могли собі дозволити платити за навчання (хедер), і початкова школа для сиріт та бідних дітей (Талмуд-Тора). Одна школа носила ім'я Шолом-Алейхема.
Під час агресивної антирелігійної кампанії Радянського Союзу синагоги Липовця зазнали різної долі: одну з них перетворили на кінотеатр, іншу – на хлібозавод, третю – на спортзал.
Після 1930 року в Радянському Союзі почали закривати єврейські школи. Так початкову школу, де викладали на їдиш, у Липовці було закрито у 1936 році. На жаль, про синагоги та релігійні будинки Липовця відомо дуже мало. Тому ми наводимо інформацію, яку знайшли в особистих архівах нащадків жителів Липовця. Вся вона публікувалася на сторінках соціальних мереж нащадками жителів Липовця, які зараз проживають далеко за межами не то що міста, а й навіть України. Адже, за офіційними даними нині в місті Липовець немає жодного єврея.
Рабин Шломо Штернберг
Альтер Йосеф Еліягу Рабінович у середині XIX століття жив у місті Липовець та був равином. Рабінович був членом дуже поважної рабинської родини та очолював Липовецький Бей Дін (єврейський двір).
Приймаючи посаду рабина Липовця від тестя, Шломо Штернберг і не здогадувався, що йому судилося стати останнім рабином в історії міста.
Нині сімейну справу продовжує онук Нохум Штернберг, але вже далеко за межами містечка – у Брукліні, штат Нью Йорк.
Іцхак Айзик і Ентель Усятінська
Eli Blokh спираючись на сімейні перекази, повідомляє, що рабином хасидської синагоги у Липовці був Іцхак Айзик Усятiнський. А кантором (людиною, яка веде богослужіння у синагозі) був Лейб Шапіро, дружинa - Міріам.
Кантор ЛейбМіріам Шапіро
JoAnn Bornstein Jensen повідомляє коротку інформацію про Фішеля Заславського (1840-1884 роки). Він був учителем релігії, послідовником Бен Елієзера, Ісраєль-Баал Шем Това. Фішель Заславський навчав дітей рабина. Цікаво, що чи то батько, чи то дядько Фішеля – Струль Заславський значиться у документі «Релігійний персонал в Російській імперії 1853-1854 роки - Липовець».
